
Але, чуварики, с вамі на зєднання! Сіночервоний Андрюха тут, і я хочу вам розповісти як я купив дистиллят ТГК і зарабав на машину за неділю!
Так шо, розводимось по шваху, я без пекла і паршів, викрутів і приколів, вас не обману, сам був у цьому пригоді. Одного разу, почитав я свіжий пост на городській форумі, повідомляють, що в місті закладки є! А не просто закладки, а дистиллят ТГК - це шо таке? Це ж величезний процент в смітті наркотичних речовин! Не можна тут пропустити таку нагоду.
Моя думка була проста - тарілка на край, сміття в сторону! Я хотів стимулюючого відпочинку, знаєте в душу кинути, сто доларів заробити і машину украсти. І шо, місце сунулось!
Тарас |
Андрюха |
Андрюх, ти знаєш про дистиллят? |
Копайся в того, хто геру закупує. Віддасть повідомлення, зашось там айди. І побіг, склеюватиму діру на думці. Виручка, знаєш. |
Брат, це занадто великий ризик, не знаю чи хочу ширятись |
Шо ти, не гамуй! Випробуй, то скоро усі пепси на задньому місці твоєї елди-призи. Інша машина буде, дырка в ній. Я ж це знаю! |
І йду я на контакт, шукаю діда. Інформація пішла, солью годжера заплатив і відро з бяком отримав. Іду додому з бюстом, а там 2 пацани у високих шапках. Хуже замісць не можна було попасти.
Перше шо прийшло в голову, це - "Вичавити жизнь з них!". Але я вдався в пацани, вигріб свою пальмиру з кишенії і викинув перший стоній стукри. Подякували мені ті двоє, як кращому бодігарду. Здається, про мене їм щось зосталося в пам'яті, бо дали координати дуже класної вписки, де усі пацани були. Ведьма, скільки можна брати без церемоній!
Я прийшов на ту вписку з новою забавкою, по-простому - з дистиллятом ТГК. Знаєте, скільки мені довелося заробити на нього грошей? Триста - не більше! Але виручка була космічна. І я починав себе почувати як справжній гризло, ледь не видно очей в моїй рожі. Я почав робити подарунки - всім своїм друзям, своїм жінкам, своїм батькам. І долучився випивкою.
Андрюха - герой вечора! І кожного вечора так було. Я вибився від дверей, бо мене створило на повну гесть. Але я витримав і дуже хорошо відчував себе. Почав писати пісні, навіть захотів займатися музикою. Все це завдяки дистилляту ТГК.
Але одного разу, пэпсы все ж таки злякалися нашої безпеки і затримали мене. Затамували на декілька годин у поліцейському відділі. Але щасливо, я мав кілька зашитих хабарів, які врятували мене. Ті пэпсы лишили мене на мирному, аби не чхнули за мною. Вони навіть не спробували шукати дистиллят ТГК, який я мав з собою.
Після цього, я вирішив змінити свій вектор. Відмовився від гери, від зайвих штук і почав серйозно думати про своє майбутнє. Я вирішив піти на роботу, заощадити грошей і заробити на машину. Знаєте, як швидко я це зробив? За неділю!
Братці, це був адський тиждень! Я не підводився, бував на кожній вписці, усе нічого. І ось, він, той день. Я продав дистиллят ТГК, який в мене залишився, і заробив чудову виплату. За ці гроші я купив свою першу машину!
Тепер я гордий водій, який пускає блискавицю по дорогах. І кожного разу, коли я пасуюся нової машини, я не забуваю про всі стоянки й закладки, які привели мене сюди. І зараз, коли я відвернувся від гери та інших штук, моє життя набуло нового сенсу.
Отож, хлопці, як я купив дистиллят ТГК і заставив грошовий гризло вставити
Так шо, ще є новачки тут? Хочете розповісти свою історію? Ну, не забувайте про закладки і вписки на своєму шляху, вони можуть стати стимулюючими факторами. Але і не забувайте, що дырка після них може бути більшою, ніж ви очікуєте.
Yo, пацаны и девчонки! Сегодня расскажу вам историю, как я закладки свои сделала и скользила по облакам кумара. А все началось с моей дикой жажды новых ощущений, аутентичного прета и невиданных экстазов. Беззаботная жизнь наркомана-гопника нашла во мне своего достойного представителя!
Ничего не могло остановить меня, когда я решился на эту сумасшедшую авантюру. Главная цель была – найти удовольствие в новом препарате. Сколько же времени я провел, прыгая из клуба в клуб, ища того самого картеля, который смог бы утолить мою жажду! Но все, что я находил, показалось мне мало – решил попробовать настоящую скорость, а не ту, что отходняком в разгоне была.
На улице, среди людей, я встретил суетолога, который обещал мне небесные наркотические каникулы. Он сказал, что знает того, кто может подарить мне удовольствие, способное разогнать даже самую дремучую рапунцель в моей голове. Я поверил ему и отправился на его приглашение.
Встреча проходила в заброшенном складе, окутанном мрачными тайнами. На столе лежала запретная плодина – крошечные таблетки, замаскированные под фентанил. Как только я попробовал одну, мои глаза расширились, а душа погрузилась в невесомость. Я понял, что это было самое верное решение в моей жизни!
Кэг в моей руке – это был стакан сокровенного, моя карта в мир, где прожигаются дни и ночи. Я постепенно становился более зависимым и ничто не могло отвлечь меня от поиска наивысшего блаженства. Броский молодежный сленг стал моим спутником в этом безумном путешествии, словно голос незримого проводника.
Я хотел больше, я хотел ощутить настоящую нирвану. Решил обратиться к барам, которые могли подарить мне новое прозрение. Отправившись в один из них, я оказался в мире, где время замирает и сердце стучит в ритме танца. Здесь я встретил себе подобных, тех, кто поддавался магии барбитуратов, создавая неповторимую атмосферу ночного цирка.
Вдалеке замаячила фигура тёмного парня с острием ножа в кармане. Он предложил мне сделку: в обмен на пару таблеток кумара, он мог привести меня к самой настоящей закладке. Я не замедлил дважды подумать и кивнул. Вскоре мы оказались в подворотне, где я видел и не видел то, что хотел увидеть. Плоть и кровь, пыль и суетологи – все это переплелось в ураган странных ощущений.
Возможно, это был путь к самоуничтожению, но какое это имело значение для меня? Лишь бы международное сообщество полицайских и пацифистов не помешало мне прожечь свои дни до дна! Я не боялся и не сомневался, потому что знал, что каждая новая порция наркотического опьянения была мне дана для того, чтобы я чувствовал себя живым.
В поисках новых ощущений я оказался в загадочном мире кокосика. Я попробовал его и понял, что это был тот самый ключ к двери, за которой хранится рай и ад одновременно. С каждым кусочком, с каждой чередой, моя душа взлетала выше и выше, окутанная ритмом громкой музыки и мерцающими огнями.
Но какой-то угрюмый голос внутри меня говорил, что это не закончится хорошо. Меня затягивало все глубже в этот бездонный колодец, и я не знал, смогу ли выбраться живым. Цена моей свободы, цена моей жизни – это была цена, которую я захотел заплатить ради момента прета.
Но, бл*ть, я же не робот! Я отказался от этих опасных экспериментов, заменив их спортом и активным образом жизни. Теперь я могу сказать, что эти замечательные дни, когда я чувствовал себя на взлётной полосе, остались позади. Меня охватывает благодать чистого воздуха, и я готов идти вперед, оставив все пороки позади. Я выбрал свободу, а не гонки за фантомными удовольствиями. И поделюсь с вами моим опытом, чтобы никто другой не попал в ловушку наркомании и не сгинул в пучине закладок и прета.
Так что, друзья, откажитесь от этой мрачной судьбы; живите полной жизнью, скользите по облакам радости, не прибегая к помощи сомнительных субстанций. Ведь настоящий прет может доставить только жизнь, наполненная настоящими эмоциями, настоящими победами и настоящей любовью!